ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОСВІДОМОСТІ МАЙБУТНІХ ФІЛОЛОГІВ-ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦІВ ЗА ДОПОМОГОЮ АРТ-ТЕРАПІЇ

Єгорушкіна Катерина Владиславівна, аспірант

Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Статтю присвячено проблемі підвищення рівня професійної самосвідомості майбутніх філологів-літературознавців за допомогою системи арт-терапевтичних тренінгів. Обґрунтовується використання засобів арт-терапії у вищій школі, досліджуються теоретичні та практичні аспекти цієї проблеми.

  Ключові слова: професійна самосвідомість, професійне самовизначення, арт-терапія, казкотерапія, ізотерапія, колаж.

ПОВЫШЕНИЕ УРОВНЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО САМОСОЗНАНИЯ БУДУЩИХ ФИЛОЛОГОВ-ЛИТЕРАТУРООВЕДОВ С ПОМОЩЬЮ АРТ-ТЕРАПИИ

Егорушкина Е.В.

Статья посвящена проблеме повышения уровня профессинального самосознания будущих филологов-литературоведов с помощью системы авторских арт-терапевтических тренингов. Обосновывается использование средств арт-терапии в высшей школе, исследуются теоретические и практические аспекты этой проблемы.

Ключевые слова: профессиональное самосознание, профессиональное самоопределение, арт-терапия, сказкотерапия, изотерапия, коллаж.

INCREASE OF THE LEVEL OF PROFESSIONAL CONSCIOUSNESS OF FUTURE PHILOLOGISTS-LITERARY CRITICS BY EXPRESSIVE THERAPY

Yegorushkina K. V.

The article is devoted to the problem of increase of the level of professional consciousness of future philologists-literary critics by system of author’s expressive therapy trainings. There were grounded the use of art-therapy methods at the university and researched the theoretical and practical aspects of this problem.

Keywords: professional consciousness, professional self-identification,  expressive therapy, writing therapy, art-therapy, collage.

Актуальність дослідження й постановка проблеми в загальному вигляді. Інтегративні процеси, які відбуваються в суспільстві, науці, культурі та мистецтві, спричинили до виникнення таких міждисциплінарних галузей знань, як арт-терапія. Ця педагогічна технологія має неабиякий потенціал у царині професійної підготовки майбутніх філологів-літературознавців. Однак дослідники досі оминали це поле для наукової та практичної роботи.  Наразі існує багато праць українських і російських вчених стосовно загальних принципів та окремих напрямків арт-терапії. Це праці О. А. Бреусенко-Кузнєцова, О. Л. Вознесенської, А. В. Гнєздилова, Т. М. Грабенко, Т. Д. Зінкевич-Євстигнєєвої, О. І. Копитіна, Д. Ю. Соколова, А. П. Чуприкова та інших. Найбільш дотичними до нашої теми є окремі напрацювання цих та інших дослідників. Так, український вчений О. А. Бреусенко‑Кузнєцов досліджує можливості застосування казкотерапії (як одного з напрямків арт-терапії) в царині освіти [1, c. 3-12]. Сучасна дослідниця Л. С. Злочевська звернула увагу на можливе застосування арт-терапії як ефективного методу розвитку та професійного самовизначення у профорієнтаційній роботі з учнівською молоддю [3, с. 116-125]. А Т. А. Тамакова дослідила можливості усвідомлення студентами професійної ідентичності за допомогою методів арт-терапії [5, с. 58-64]. На можливість і доцільність застосування казкотерапії в соціально-педагогічній практиці вказують С. Савченко,  О. Івановська, Н. Шкаріна та інші дослідники,  які розглядають казку як прекрасний соціально-педагогічний засіб соціалізації, розвитку та виховання особистості [6, с. 228].

Мета статті полягає у тому, щоб на основі загальнотеоретичних положень про доцільність застосування арт-терапії в освітньому процесі, а також практичних спостережень розробити та обґрунтувати ефективну систему підвищення професійної самосвідомості майбутніх філологів-літературознавців методами арт-терапії.

Виклад основного матеріалу. В останні кілька років арт-терапія активно застосовуються не лише в психологічній, а й у педагогічній практиках. Сам термін «терапія» походить із грецької мови (θεραπεία) і означає «догляд, лікування, турбота». Звідси й можна визначити арт-терапію як турботу про розвиток та духовне здоров’я людини засобами мистецтва (визначення наше. – К.Є.). Арт-терапія здатна простими у застосуванні й екологічними методами актуалізувати внутрішній потенціал людини, сприяти її саморозвитку, формуванню активної життєвої позиції, підвищенню рівня самопізнання та самосвідомості.

Для обґрунтування застосування цих методів звернемося до слів Л. С. Злочевської: «Методи арт-терапії через самовираження  і самопізнання допомагають зрозуміти й оцінити своє минуле, розглянути сьогодення, створити образи й перспективи майбутнього. Учнівська молодь, беручи участь у  арт-терапевтичному  процесі,  набуває  досвід  позитивних  змін,  поступово приходить  заглиблене  самопізнання,  самосприйняття,  гармонізація  особистісного  розвитку,  що  стає  фундаментальними основами професійного самовизначення. Потенційний шлях до професійного самовизначення, самореалізації, самоактуалізації в учнівської молоді відкриває нові риси характеру, те потаємне і незвідане, активізує вольові й мотивуючі фактори» [3, с. 123].  Окрім того, методи арт-терапії використовують і для підвищення рівня самосвідомості. Так, відомий російський дослідник-казкотерапевт І. В. Вачков зазначав, що «казкотерапія –  це такий напрямок практичної психології,  який,  використовуючи метафоричні ресурси казки,  дозволяє людям розвинути самосвідомість та побудувати особливі рівні взаємодії один з одним, що створює умови для становлення їх суб’єктності» [2, c. 7]. А на думку О. І. Копитіна, «здатність мистецтва до ефективного впливу на особистісне зростання індивіда з метою корекції певних аспектів його самосвідомості лежить в основі такого напрямку практичної психології, як арт-терапія» [ 4 , с. 22].

Оскільки професія літературознавця містить в собі значний творчий потенціал і вимагає від майбутнього фахівця високого рівня професійної самосвідомості, ми вирішили розробити систему арт-терапевтичних тренінгів, які покликані активізувати цей творчий потенціал. Однак особливістю роботи з літературознавцями є врахування загального обмеження: не слід застосовувати той вид арт-терапії, в межах якого людина має професійну освіту (наприклад, для художника не підійде ізотерапія, бо він буде націлений не на процес самовираження, а на кінцевий продукт творчості).  Оскільки літературознавець покликаний працювати з художнім словом, у системі наших тренінгів основний акцент ми зробимо на ізотерапії та роботі з колажем. Однак, не обминемо і казкотерапії, тому що:

– по-перше, цей вид арт-терапії є одним з найбільш м’яких і зазвичай не викликає спротиву;

–   по-друге, професія літературознавця має не такі жорсткі обмеження у застосуванні словесних видів арт-терапії, як професія письменника, націленого на створення високохудожнього кінцевого продукту.

Для того, щоб обґрунтувати зв’язок арт-терапії з професійним самовизначенням та професійною самосвідомістю майбутніх фахівців, розглянемо деякі аспекти останніх двох понять.

Зміст процесу професійного самовизначення полягає не лише у формуванні спрямованості на вибір конкретної професії, але й у пошуку суб’єктивних причин цього вибору. Через це неодмінним компонентом професійного самовизначення є професійна самосвідомість. Професійна самосвідомість визначається через наявність готовності до саморозвитку, самопідготовки, а також у процесах саморегуляції. Так, саме через самосвідомість особистості П. А. Шавір по новому ставить проблему її суб’єктивної ролі, вказуючи, що, відображуючи минуле, професійна самосвідомість орієнтується на майбутнє і є суттєвим фактором самовизначення, що дає можливість молодій людині свідомо здійснювати вибір суспільної діяльності [7, c.27].

Таким чином, професійна самосвідомість – це проекція всіх структурних компонентів самосвідомості на професійну діяльність.  Вона є неодмінною складовою професійного самовизначення особистості; її зміст полягає в усвідомленні індивідом себе як суб'єкта майбутньої професійної діяльності. Адже для майбутнього фахівця, який вступає в самостійне життя, актуалізується питання, яким способом проявляти себе у майбутній професійній діяльності, а отже – і «яким бути?». І якщо питання загального напрямку професійної підготовки для студентів навчальних закладів є розв’язаним, то питання способів самореалізації в межах обраного фаху залишається відкритим. Саме тому переважна кількість сучасних досліджень спрямована на вивчення професійно важливих якостей – структурних елементів професійної самосвідомості майбутніх фахівців, необхідних для їх подальшої діяльності, на розкриття міри представлення цих професійно важливих якостей у студентської молоді, на розробку шляхів розвитку професійної самосвідомості.

Таким чином, напрям, у якому змінюється особистість у процесі професіоналізації, і рух особистості до більш загальних цілей і смислів повинні збігатися. Коли ці орієнтації не узгоджені, можлива зупинка особистісного розвитку й розщеплення свідомості на «для роботи» і «для себе». Отже, професійна самосвідомість особистості повинна складати органічне ціле з її загальною самосвідомістю, допомагати людині в адекватному професійному самовизначенні та самореалізації.

Під час розробки комплексу педагогічних умов, покликаних активізувати процес професійного самовизначення та підвищення професійної самосвідомості майбутніх літературознавців, ми звернулися до такої форми проведення як тренінг, оскільки він є методом активного навчання, спрямованого на створення умов для саморозвитку, саморозкриття учасників та самостійне розв’язання ними проблемних ситуацій.

У наших розробках ми звернемося до таких видів арт-терапії: ізотерапія, казкотерапія та робота з колажем. Одразу слід зазначити, що однозначні інтерпретації відповідно до наперед встановлених діагностичних критеріїв в арт-терапії є недоречними, оскільки важливішою є індивідуальна система значень, асоціацій та символів учасника тренінгу. Тому особливе місце під час проведення тренінгу посідає діалог між ведучим та студентом.

Отже, звернемося до короткого опису розроблених тренінгів.
Тренінг 1. Перший етап, однаковий для всіх тренінгів цього циклу, включає налаштування на арт-терапевтичну роботу, обговорення загальних принципів роботи. На другому етапі студенти одержують завдання – намалювати малюнок на тему «Я і моя професія (теперішній час)». Важливо, щоб студент мав час відчути і подумати про своє ставлення до обраної професії тут і зараз. Чи задоволений обраним напрямом професійної підготовки? Чи середовище надихає та мотивує підвищувати рівень власної професійної самосвідомості? Якщо не вдається намалювати бажане, можна дописати словами. На третьому етапі відбувається обговорення малюнків: охочі представляють свої роботи, а ведучий тренінгу розпитує про кожен намальований (прописаний) об’єкт. Таким чином студент набуває досвіду вербалізації неусвідомлюваних чинників професійного самовизначення та підвищує власну професійну самосвідомість. У той же час ведучий тренінгу під час особистої консультації повинен звернути увагу на кількість деталей на малюнку та визначити їх характер: чи зобразив студент себе на малюнку, чи комфортно він почувається у своєму навчальному середовищі, чи достатньо воно деталізоване (або ж розмите), яким є емоційне ставлення до майбутньої професії, чи є на малюнку об’єкти, які аж ніяк не стосуються обраного фаху тощо. Можна також застосувати базові параметри оцінки малюнкових тестів, указаних у методиках «Неіснуюча тварина» (М. З. Дукаревич), «Малюнок людини» (К. Маховер), «Людина під дощем» (Є. Романової та Т. Ситько). За допомогою цієї методики можна визначити рівень професійної самосвідомості майбутнього фахівця (високий, середній чи низький), оскільки вона є і діагностичною, і активізуючою водночас.

Тренінг 2. Перший етап – той самий. На другому етапі студенти одержують завдання – написати казку, яка би починалася зі слів «Якось жив/-ла один літературознавець». Потрібно описати короткий період із професійного життя героя: яку він має вдачу, що любить / не любить, чим займається, які труднощі трапляються на його шляху, як він їх долає.

Порівняно з тестами та опитувальними методами, казка має низку переваг: звертається до несвідомого, має метафоричну форму, дозволяє ширше поглянути на проблему, не пропонує готових відповідей. Таким чином, ця методика є не лише проективною, а й допомагає майбутньому фахівцеві проявити й усвідомити приховані мотиви у виборі професійного майбутнього та підвищити рівень професійної самосвідомості.

Коли ведучий тренінгу аналізуватиме казку, слід звернути увагу на позицію героя, наявність атрибутів професійної діяльності, помічників та антагоністів, способи розв’язання особистих і професійних задач. Також під час індивідуальної консультації слід пошукати подібність між життєвою ситуацією автора казки та її текстом (подібність за структурою, моделями стосунків, поведінки, переживаннями тощо). Існує багато методів аналізу казок. З-поміж них заслуговують особливої уваги в контексті нашого тренінгу: трансактний аналіз (акцент на рольових взаємодіях у казці, поняття життєвого сценарію, який вибудовується на основі улюбленої казки та персонажа); юнгіанський підхід (персонажі казки сприймаються як субособистості, частини єдиного «я» людини); біхевіористський підхід (досліджується поведінка персонажів, їх стимули та реакції); способи інтерпретації, які використовуються в ТАТ (тематичний апперцептивний тест) (дослідження рушійних сил особистості: внутрішні конфлікти, інтереси, мотиви).

Тренінг 3. Завдання для студентів: створіть колаж на тему «Моє життя через п’ять років» (методика Т. Тамакової) [5, с. 58-64]. Для цього потрібно взяти великий аркуш паперу (ватман), клей, ручку, вирізати картинки з журналів та фотографій. Розмістіть та приклейте картинки на ватман у довільному порядку, подумавши перед тим і уявивши своє життя через п’ять років. Якщо якоїсь картинки немає, можна дописати чи домалювати на потрібному місці те, що ви уявляєте.

Ця методика допомагає як діагностувати уявлення студентів про їхнє професійне майбутнє, так і підвищити рівень рефлективності та самосвідомості студентів. Техніка колажу знімає психологічний опір до малювання та є досить простою у застосуванні. Внаслідок аналізу, роботи студентів покажуть фахівцю, яке місце займає професія на картині майбутнього кожного студента, чи є професійна реалізація важливою для учасників, чи уявлення про своє професійне майбутнє достатньо чіткі. За допомогою цієї методики кожен учасник зможе уявити та наблизити бажане майбутнє.

Загальні принципи аналізу колажу. Слід звернути увагу на розміщення елементів на ватмані, їхній розмір та розташування один щодо одного, підстави вибору того чи іншого елементу, чи можна побачити загальний сюжет роботи, чи доповнює кожен елемент загальну картину. Ліва колонка показує те, що стосується минулого, центральна – теперішнє, права – майбутнє, нижня частина роботи – це підсвідомі прагнення, середня – почуття, емоції, те, чого прагне душа, верхня частина колажу – це свідомі прагнення.

Тренінг 4. На другому етапі студенти отримують завдання: створіть «Дерево професійних перспектив». Основа стовбуру – це ті професійні уміння, навички, здібності, які має студент на момент «тут і тепер». Далі від стовбуру йдуть гілки уявних професійних перспектив майбутнього фахівця: де хотілося би працювати, що робити, які навички розвивати. Від кожної гілки-перспективи відходять тонші гілочки, які позначають, щó потрібно зробити студентові, аби бути успішним в межах цієї перспективи (наприклад, прочитати спеціальну літературу, познайомитися з фахівцями з цього середовища тощо). Усі гілки слід підписати. На третьому етапі студенти за допомогою простої медитації інтуїтивно визначають, які перспективи для них є найбільш привабливими і викликають найбільше позитивних емоцій. На гілках з цими перспективами домальовуються листочки (момент фіксації уваги майбутнього фахівця на здійсненому виборі). На третьому етапі студенти отримують завдання на майбутнє: коли визначаться з єдиним напрямком бажаного професійного розвитку, домалювати цвітіння гілки обраної професійної перспективи. За допомогою цього тренінгу студент розширить свій реальний досвід уявними професійними перспективами, що збагатить його бачення власного професійного майбутнього.

Висновки. Таким чином, оскільки рівень професійної самосвідомості визначається рівнем усвідомлення фаху як особистісно значущого, слід підвищити саморефлексію студентів, допомогти з окресленням власного професійного майбутнього та цілісного бачення обраної професії. Малюнок, казка та колаж – це ті засоби арт-терапії, які дозволяють студентові проявити внутрішні конфлікти та мотиви майбутньої професійної діяльності, проаналізувати їх, скоригувати –  і в такий спосіб підвищити рівень своєї професійної самосвідомості.  У межах нашого дисертаційного дослідження ми плануємо випробувати ці розробки у групах філологів-літературознавців і використати результати цього педагогічного експерименту для подальшої роботи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бреусенко-Кузнєцов О. А. Казкотерапія: теоретичні основи і застосування в освіті та соціальній роботі // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. статей. – К.: Міленіум, 2008. – Вип. 20 (23). – с. 3-12.

2. Вачков И. Сказкотерапия:  Развитие самосознания через психологическую сказку. – М., 2001. – 144 с.

3. Злочевська Л. Арт-терапія як метод розвитку мотивації до творчої праці у профорієнтаційній роботі з учнівською молоддю // Простір арт-терапії: Збірник наукових праць. – Вип. 1. –  К., 2007. –  с. 116 – 125.

4. Практикум по арт-терапии / Под ред. А. И. Копытина. – СПб.: Питер, 2000. – 448 с.

5. Тамакова Т. Усвідомлення професійної ідентичності студентами-медиками (за допомогою арт-терапії) // Простір арт-терапії: Збірник наукових праць. – Вип. 2 (4). –  К., 2008. –  с. 58 – 64.

6. Філь О. В. Казкотерапія в соціально-педагогічній практиці // Вісник Запорізького національного університету. –  Вип. 1,  2008. – с. 228-232.

7. Шавир П. А. Психология профессионального самоопределения в ранней юности. – М.: Педагогика, 1981. – 96 с.

Примітка: 

Тренінги 1, 2 та 4 є нашими авторськими розробками (К. Є.)