Останні новини
ІІІ Всеукраїнська виставка професіоналів і компаній розвитку особистості PSY & COACH EXPO!
Запрошуємо на третю Всеукраїнську виставкупрофесіоналів і компаній розвитку особистостіPSY & COACH EXPO!09 листопада 2019 року портал професіоналів розвитку особистості Websmart.Center запрошує на виставку освітніх і консультаційних послуг PSY & COACH EXPO!Виставка PS...
Відкрито набір в нову групу навчання арт-терапії.
Оновлений курс наближено до стандартів європейської освіти!  Перший модуль планується на 25-27 жовтня 2019 року. Відкрито набір в нову групу навчання арт-терапії. Оновлений курс наближено до стандартів європейської освіти! Курс спрямований на озн...
“ВСІ БАРВИ АРТ-ТЕРАПІЇ”
Чекаємо на Вас на І Київському форумі арт-терапевтичних практик "ВСІ БАРВИАРТ-ТЕРАПІЇ", який відбудеться 20 жовтня 2018 року. В нас є можливість обмінятисядосвідом, доторкнутися до мистецтва і надзвичайно провести разом час! На І Київському форумі арт-терапевтичних практик "ВСІ БАРВИАР...

Використання акварелі у тристадійній роботі з подружжям

ВИКОРИСТАННЯ АКВАРЕЛІ У ТРИСТАДІЙНІЙ РОБОТІ

З ПОДРУЖЖЯМ

Вознесенська Олена Леонідівна,

кандидат психологічних наук,

ст. наук. співроб. Інституту соціальної

та політичної психології НАПН України,

президент ГО „Арт-терапевтична асоціація”

Кожен розуміє, що сім’я – найважливіший для будь-кого простір організації особистого досвіду. Це – місце, де кожен розвивається, кожен знаходить затишок й емоційну підтримку як у дитячому, так і у дорослому віці. Сім’я, стосунки в родині впливають на наше соціальне життя в цілому. Саме тому останнім часом увага багатьох дослідників та відповідних державних установ спрямована саме на проблеми сім’ї.

Але дуже часто сім’я привертає цю увагу лише тоді, коли страждають діти. Сімейна психологія й психотерапія вже давно встановила той факт, що діти часто є лише носіями симптому дисфункції сімейних стосунків. Насправді «хворіють» взаємини чоловіка та жінки, а дитина бере цю «хворобу» на себе. Саме тому, на наш погляд, дуже актуальними є засоби корекції та профілактики проблем побудови довготривалих стосунків в подружжя.

Арт-терапія, як відомо, є адекватним методом роботи з проблемами в сім’ї для розв’язання таких завдань як підвищення комунікативної компетентності та розвиток внутрішньосімейної взаємодії. Арт-терапевтичні технології можуть використовуватися в психологічній роботі з подружніми парами. Завдяки арт-терапевтичній роботі створюються довірливі стосунки, з’явля­ється можливість самовираження всіх членів родини, відреаговуються накопичені негативні емоції, розвиваються сімейні рольові моделі, вибудовується порушена ієрархія. Активізація творчого потенціалу кожного члена родини сприяє виробленню нових паттернів поведінки й шляхів вирішення конфліктів.

Отже, метою статті є презентація методики тристадійної роботи з подружжям з використанням техніки «акварелі по-мокрому».

Спочатку визначимо місце методики у арт-терапевтичному просторі. Відомо, що техніка акварелі по-мокрому є технікою, що використовують у живопису. Живопис – це вид образотворчого мистецтва, в якому зорові образи переносяться за допомогою фарб на папір (чи іншу основу). В арт-терапії живопис розвиває у клієнта чуттєве сприйняття кольору і текстури, вміння бачити красоту в навколишньому світі, розкриває творчий потенціал людини. На думку, Л.М. Волкової, живопис – це, у першу чергу, стихія кольору і форм, стихія свободи. Використання живопису в арт-терапії передбачає глибину [8]. 

Як ми знаємо, фарби взагалі (гуаш, масло, акварель) «провокують» спонтанність клієнта в образотворчій діяльності, допомагають більш яскраво та відкрито проявити різноманітні емоції, дослідити власні переживання, акварель є свідченням найбільшої внутрішньої свободи особистості. Акварель найкраща для роботи з емоціями, для порівняння – олівець дозволяє їх занадто добре контролювати. Акварельні фарби (як й гуаш) приводять до укрупнення і мінімалізму в кількості деталей (але добре передають актуальне емоційне враження від кожної з них). Акварель, пастель і акварельні олівці є співзвучними матеріалами в роботі з почуттями, емоціями та іншими душевними проявами. Акварельний живопис дозволяє через взаємодію прозорих, але чистих кольорів безпосередньо моделювати чуттєві переживання [4]

Акваре́ль (фр. Aquarelle – водяниста; італ. acquarello) – техніка живопису, що використовує спеціальні акварельні фарби, які при розчиненні у воді утворюють прозору суспензію. Акварель поєднує особливості живопису (багатство тону, побудова форми і простору кольором) і графіки (активна роль паперу в побудові зображення, відсутність специфічної рельєфності мазка, характерної для живописної поверхні). Акварельні фарби складаються з тонко розтертого пігменту, змішаного з розчином рослинного прозорого клею, який є водорозчинним. Завдяки цьому клею акварель можна розчиняти у воді для нанесення тонких прозорих шарів, що міцно прилипають до паперу, що дозволяє створювати ефект легкості і тонких колірних переходів. Зрозуміло, що акварель – двомірний продукт; пластичний; погано контрольований; він припускає використання кистей і губки; вимагає мінімальних зусиль і різних витрат часу; активізує фантазію і появу легких, ефемерних образів.

Спосіб малювання акварельними фарбами виник у Китаї близько III століття, був відомий у древньому Єгипті та країнах античного світу. Тривалий час письмо аквареллю було лише однією з складових графічного малюнку. У Англії спосіб став використовуватися з XVIII століття Полем Сендбі, розвивався у роботах Томаса Гіртіна, Дж. Тернера. Аквареллю писали Рауль Дюфі, Поль Сезанн, Джон Марен, Чарльз Ренні Макінтош, Ендрю Ваєт. [1]. Саме наприкінці XVIII – початку XIX ст. акварель набула «незалежності» і стала однією з найскладніших технік малювання.

Існує багато різних прийомів виконання акварельних робіт. В залежності від ступеня вологості паперу виділяють такі акварельні техніки, як «робота по-мокрому» («англійська» акварель) і «робота по-сухому» («італійська» акварель).

Розглянемо особливості техніки акварелі по-мокрому.

Як зрозуміло, акварель – це живопис прозорими водяними фарбами на папері. Саме білий колір паперу надає особливості цьому виду живопису, тонкість і блиск, прозорість малюнка можливі завдяки самої сутності білого паперу. Білий папір відбиває промені світла крізь прозорі шари акварельних фарб, надає особливу свіжість відтінкам.

Сутність техніки акварелі по-мокрому в тому, що фарба наноситься на попередньо змочений водою аркуш паперу. Можливий різний ступінь його вологості. «Вода» – це перше ключове слово, на яке необхідне звернути увагу [2]. В найбільш широкому сенсі «вода» – це одна з чотирьох стихій, що існують в природі. Від стихійності та непередбачуваності води, що з’єднується з фарбами, а не тільки від навичок та вмінь клієнта управляти живописним простором, його емоційного фону, залежить отриманий результат. Техніка «по-мокрому» використовує саме розтікання акварелі та створює незвичайні кольорові ефекти.

Техніка акварелі по-мокрому має певні переваги, але й викликає певні труднощі. Незважаючи на доступність та розповсюдженість, техніка акварелі є загадковою і незбагненною для багатьох, як клієнтів, так й арт-терапевтів. Уявна легкість цього матеріалу, який за походженням пов’язаний з водою, межує з проявами непокори та стихійності. Саме тому акварель по-мокрому найчастіше жахає українських арт-терапевтів, що не володіють основами живопису (у нашій країні для підвищення кваліфікації в галузі арт-терапії необхідною є психологічна освіта, але не образотворча). Основні складнощі ховаються у головній перевазі акварелі – в її плинності. Потрапляючи на вологу поверхню паперу, фарба розтікається неповторним чином. Ця техніка пропонується, наприклад, у випадку роботи з жорсткими границями клієнтів (коли клієнт виділяє контури своїх образів – кожну фігуру іншим кольором). Для такого клієнта, який схильний все контролювати, техніка акварелі по-мокрому, що сприяє створенню розмитих образів, що не мають границь, є адекватною з метою гармонізації та розвитку гнучкості границь [7].

В живописі по-мокрому часто проявляється певний тиск техніки над зображенням, а зачарування фарбами, що розтікаються, буває настільки великим, що клієнти забувають, навіщо вони прийшли. При нанесенні фарби таким чином автор залежить від капризів мазків, що розтікаються по вологому паперу, і тому результат процесу творчості завжди не такий, як передбачалося спочатку. При цьому виправити лише окремий фрагмент, не торкнутися інших, практично неможливо. Може з’явитися певний бруд, споплюжитися колір. З іншого боку перевагою цієї техніки задля застосування в арт-терапії є певна економія часу: робота пишеться «на одному диханні», поки аркуш вологий.

Якщо клієнту важко впоратися з аквареллю, з її текучою природою, то завданням терапії може стати позбавитися від «зайвої» води в арт-терапевтично­му просторі. Якщо ж «водний простір» не лякає клієнта, в нього не виникає бажання повністю підкоритися водній стихії кольору, або вступити з нею в боротьбу, тоді роботу можна вести в стані живого руху води. Для такого живопису безперечно необхідна певна відвага, винахідливість і моторність.

Наведемо кілька прикладів використання техніки акварелі по-мокрому. Ця техніка часто використовується в вальфдорфській педагогіці задля розвитку дітей, з метою психокорекції засобами кольоротерапії.

Акцент у роботі наших колег Волкової Л.М. та Пінчук Є.О. при застосуванні акварелі по-мокрому робиться на креативності процесу через взаємодію з чистими кольорами; переживанні сутності кольору, яке розглядається як кольоротерапія для активізації самолікуючих сил нашого організму, що відповідальні за самозцілення [9] На погляд авторів, робота з кольором стимулює внутрішні творчі джерела, стабілізує психічні процеси, сприяє зняттю емоційного і тілесного напруження, розширює можливості управління емоційно-вольовими процесами, пробуджує власні спостереження, здатність проживати почуття “тут і зараз”. Вони пропонують дослідження кольору, взаємодію з кольором в процесі створення художніх робіт за допомогою техніки акварель по-мокрому на основі активного кольоросприйняття.

Психологія кольору, що вивчає процес сприймання людьми кольору і залежність психіки від кольору, має справу з усвідомлюваними і неусвідомлюваними психічними процесами [5]. Як зазначає Базима Б.А., кольори – це «об’єктивно втілені емоції». Тобто, кольори відкривають перед нами простір емоцій людини [3]. Кольоротерапіязаснована на дії кольору на нервову систему людини. Закономірності психофізіології людини дають можливість зв’язати почуттєве кольоросприйняття організму в цілому із окремими його складовими. Кольоротерапіявикористовує міждисциплінарну мову, що витікає із установленого ще античними вченими зв’язку між кольором, фарбою й емоціями, а також із константності відношення між почуттями й кольором. Отже, саме техніка акварелі по-мокрому з її можливостями використовувати чисті кольори надає унікальні перспективи у роботі з емоціями і почуттями клієнтів в контексті терапії кольором.

Багато спеціалістів вважає, що механізми ряду хвороб обумовлені порушенням колірної гармонії організму людини: роздратуванням чи нестачею певних кольорів. Ще півстоліття назад І.В. Гьоте, вважав незаперечним терапевтичний вплив кольору при багатьох психосоматичних розладах і зовсім незаперечними його психологічні переваги [10]. Якщо відновити колірну гармонію – повернути необхідний колір, очистити його від сторонніх домішок, зробити яскравим й соковитим, – можливо відновити порушену рівновагу всього організму та вилікувати людину. Принципи колірної терапії використовувалися ще у Древньому Єгипті, але найбільшого розповсюдження дістали у кінці ХІХ століття. Однак до кінця механізм впливу кольору на людину ще не зрозумілий. Емпіричні факти свідчать, що наприклад, при бідності кольорової гами у середовищі виникають симптоми астенізації у дорослих та затримка інтелектуального розвитку у дітей. Отже, досвід «спілкування» з кольором полегшує клієнту «відреагування» переживань, емоцій, фантазій [8]. За допомогою акварельної техніки «ol prima» («по-мокрому») можливою є робота з психосоматичними розладами, а більш широко – розвиток креативності через взаємодію з чистими кольорами. Експериментуючи з кольором, клієнти можуть осягнути переживання кольору, усвідомити його вплив на людину в різних аспектах.

Розроблена нами у співавторстві з М.Ю. Сидоркіною методика сімейної арт-терапії «Діалог за допомогою кольору» заснована на техніці акварель по-мокрому. Кожен учасник групи отримує баночку з аквареллю одного кольору. Взаємодія відбувається між батьком та дитиною мовчки на одному аркуші. Акварель, яка майже не піддається контролю, розтікається на мокрому папері, викликає «бурю почуттів». Сім’я отримує можливість емоційної взаємодії в просторі безпеки: на аркуші паперу. Техніка сприяє вираженню негативних почуттів, зняттю напруження в родині.

Наша колега Т.М. Гнедкова використовує техніку акварелі по-мокрому в контексті мультимодальної арт-терапії сім’ї: після музичної «бесіди» між членами сім’ї спілкування продовжується за допомогою акварелі. Імпровізаційний характер музиціювання сприяє створенню настрою спонтанної творчості в малюванні. Роздратування або сум з приводу розтікання фарб дозволяє трансформувати первинний задум [11]. Інші арт-терапевти свідчать щодо закріплення поведінкових моделей продуктивної взаємодії з партнером у процесі музично-корекційних занять з розумово відсталими дітьми, коли використовується ще й акварель і спільне малювання з арт-терапевтом [12].

Отже, ми розглянули особливості та можливості використання в арт-терапевтичному процесі техніки акварелі по-мокрому, що лягла в основу нашої методики. Оскільки методика спрямована на налагодження стосунків подружньої пари та передбачає спільну художню творчість партнерів, на наш погляд, треба більш детально зупинитися на спільній діяльності та стадіях її розвитку.

Загальноприйнятим критерієм для розподілу видів спільних діяльностей є співвіднесення між індивідуальними вкладами учасників. У відповідності з цим критерієм Л.І. Уманський виділив такі види спільної діяльності:

1)     спільно-індивідуальна діяльність: кожен учасник робить свою роботу відносно незалежно від іншого (наприклад, кожен має своє завдання);

2)     спільно-послідовна діяльність: загальне завдання виконується послідовно кожним з учасників (наприклад, конвеєрний тип виробництва)

3)     «спільно-взаємодіюча» діяльність: завдання виконується при безпосередньої взаємодії між усіма членами групи (наприклад, спортивні команди, наукові колективи) [14, 15].

М.Ю. Сидоркіна, вивчаючи вплив художньої творчості на стосунки в родині, запропонувала стадіальність у «впровадженні» різновидів спільної художньої творчості при організації занять спільною художньою творчістю членів сім’ї, спираючись на типологію видів спільної діяльності Л.І. Уманського. Така послідовність впровадження творчої активності, на її погляд, дуже добре узгоджується з онтогенетичним принципом, адже значною мірою відображає послідовність розвитку видів ігрової діяльності в онтогенезі запропоновану Ж. Піа­же, яку він пов’язує із різними стадіями психічного розвитку дитини («сенсомо­торні», «символічні» та «ігри за правилами»). «Сенсомоторні», а згодом і «символічні » ігри з образотворчими матеріалами можна застосовувати на стадії «творчої діяльності поруч», або ж на стадії спільно-індивідуальної діяльності. Що стосується «ігор за правилами», то вони якраз відповідають спільно-послі­довному та спільно-взаємодіючому типу творчої діяльності [13].

Ми також використали при розробці нашої методики типологію видів спільної діяльності Л.І. Уманського. Основна ідея його параметричної концепції – оригінальною концепцією групової активності – полягає в припущенні, що поетапний розвиток малої (контактної, за Л.І. Уманським) групи відбувається завдяки розвитку її важливіших соціально-психологічних параметрів. Найбільш значимі дослідження в рамках цієї концепції стосуються організаційних, емоційних і динамічних характеристик групи. Ми, вважаючи сім’ю малою групою в традиціях соціальної психології, застосували ідею Л.І. Уманського задля розвитку сім’ї, а більш точно – стосунків подружньої пари.

Отже, пропонуємо нашу методику тристадійної роботи з подружжям з використанням акварелі по-мокрому. Як зрозуміло, запропонована техніка потребує певної підготовки до роботи.

Організація роботи. Застосування нашої методики тристадійної роботи з подружжям з використанням акварелі по-мокрому потребує певного часу, який може перевищити час звичайної сесії сімейної терапії з урахуванням підготовчої роботи, трьох стадій творчої діяльності з необхідним зворотнім зв’язком після кожної стадії. Тому треба заздалегідь обговорити це з подружжям. Інший варіант роботи – окрема сесія для кожної стадії – можливий, хоча в нашому досвіді час між сесіями дещо знижує терапевтичний ефект. Коли усі стадії методики відпрацьовуються на одній сесії, клієнти мають можливість порівняти досвід, отриманий в різних видах спільної творчої діяльності «тут і зараз».

Необхідні матеріали. Основа – дерев’яні дошка (стільниця, планшет, шматок фанери, ДСП); папір (перевага надається спеціальному акварельному паперу, або це повинен бути не дуже тонкий папір, але не дуже цупкий, що добре вбирає вологу), плоскі широкі пензлики (бажано з білячого волосу, переваги яких є в їх м’якості, пластичності, здатності нести багато води), акварельні фарби для малювання в тубах (вони дають найкращий ефект), маленькі склянки для розчину фарб, широкий посуд з водою, губка. Аквареллю не можна писати на сірому або жовтому папері. Потрібен вибілений, що має зернисту фактуру, папір. Не треба використовувати папір з глянцевою поверхнею, тому що акварельна фарба буде стікати з нього. Бруд, помутніння кольору і поява глухих плям в акварельних роботах з’являються тоді, коли клієнти починають малювати так густо, як гуашшю або маслом.

Фарби розчиняються та розмішуються до однорідності в склянках для фарб (бажано зробити це заздалегідь, до початку сімейної арт-терапевтичної сесії). Для арт-терапевтичної роботи достатньо, як правило, трьох кольорів: жовтий, червоний, синій – вони є основою для змішування усіх інших, вторинні кольори формуються на основі сполучення основних.

Поверхня для малювання повинна бути горизонтальною – щоб фарба не стікала на підлогу, дошку (планшет) можна розмістити під кутом 45-75 градусів, щоб папір не пожолобився від води і фарба не збиралася у брудні «калюжі».

Аркуш для акварельного живопису занурюємо у широкий посуд з водою і ретельно розправляємо губкою на дошці для малювання, таким чином, щоб він «приклеївся», дошку теж бажано заздалегідь змочити водою. Змочений водою з обох сторін акварельний аркуш паперу необхідно розгладити таким чином, щоб між аркушем та дошкою не було пухирців повітря і яких-небудь нерівностей за допомогою губки. Не потрібно ретельно терти, розмочений папір не є щільним й починає розшаровуватися. Треба також зняти з паперу надлишки води губкою, пензликом або купою вати, доки аркуш не перестане «блищати». Якщо папір недостатньо вологий, або швидко сохне через високу температуру повітря треба широким пензликом з великою кількістю води розмочувати аркуш. Якщо – навпаки – папір занадто вологий і фарба розпливається занадто швидко – треба трохи почекати доки він підсохне.

Отже, підготовку завершено. Кожен клієнт підготовив аркуш паперу для наступної творчої діяльності. Надамо опис трьох стадій роботі в парі.

І стадія. Спільно-індивідуальна діяльність подружжя. Подружжю пропонується заплющити очі та зануритися у глибину себе, прислухатися до свого внутрішнього світу, своїх потреб, бажань, побути наодинці з самим собою. Глибинний транс в нашому випадку не є необхідним. Достатньо лише запропонувати клієнтам звернутися до відчуттів свого тіла, спостерігати за власним диханням. Треба пам’ятати, що зволожений папір швидко сохне.

Потім кожен з клієнтів отримує склянку з фарбою (можна, щоб вони були різні). Робота проводиться мовчки з метою занурення у свої власні почуття. Клієнтам пропонується набрати фарби на пензлики та дуже повільно, усвідомлюючи свої почуття, розпочати малювання, зупиняючись після кожного мазка. Арт-терапевт є причетним до процесу творення, він спрямовує увагу на процес малювання – що було спочатку, що з’явилося потім, які почуття викликає малюнок у клієнтів на кожному етапі роботи, спостерігає, чи є між подружжям невербальна взаємодія в процесі творчості. Коли певна кількість аркушу паперу вже заповнена малюнком, арт-терапевт пропонує клієнтам склянки з другою фарбою, а потім – з третьою.

Якщо сесія проводиться у групі сімей, можна розподілити перший колір таким чином, щоб учасники змогли мінятися кольорами просто передаючи їх один одному по колу.

Коли робота закінчена, арт-терапевт проводить обговорення процесу творчості та отриманого результату. Питання для обговорення можливі такі:

  • Що відчували, коли відкрили очі та побачили перед собою фарбу?
  • Чи хотілось взаємодіяти з цим кольором? 
  • Які були почуття, коли фарба почала розтікатися по вологому паперу?
  • Чи хотілося переходити до іншого кольору, коли він з’явився?

Наведемо приклади з практики. Як правило, певна кількість клієнтів хотіла саме той колір, який вони отримали, чому дуже зраділи. Але після певного часу малювання, вони стомилися від очікуваного кольору, і стали бажати вже іншого, дивлячись на чужі роботи. Інші клієнти, навпаки, отримали той колір, який є протилежним бажаному. Вони довго не можуть розпочати малювання, спершу роблять дуже акуратні та маленькі мазки, але потім відраза до отриманого кольору часто зникає, він починає подобатися, і малювання ним приносить задоволення.

Іноді певні негативні почуття викликає необхідність перейти до іншого кольору. Це може стати темою для терапевтичного обговорення: як в звичайному житті клієнт сприймає зміни, як він реагує, коли трапляється щось несподіване, незвичне.

Ще одна цікава тема, що може спливти на першому етапі: чи залишив клієнт місце для інших кольорів, коли писав першим. Тоді питання для обговорення може звучати так: чи залишає він місце у своєму житті для нових ідей, нових людей, партнера?

Отже, сама техніка малювання «аквареллю по-мокрому» через поєднання рідкої фарби з вологим аркушем, що створює розпливчасті контури, активізує фантазію клієнта: він впродовж всієї арт-терапевтичної сесії, на наступний стадіях роботи продовжує створювати образи. Коли до розпочатого одним кольором малюнка додається новий колір, в фантазії клієнта часто виникає новий смисловий зв’язок, який він потім розвиває в наступному малюнку.

Після першого етапу важливим є зменшення емоційного фону, але перехід до аналізу малюнків відбувається лише наприкінці всіх етапів творчості.

ІІ стадія. Спільно-послідовна діяльність подружжя.

Зрозуміло, що наступному етапу творчості знов передує підготовча робота, що включає як підготовку (змочування та наклеювання) паперу, акцентування уваги клієнтів на їх відчуттях, почуттях, внутрішньому світі.

Знову, відкривши очі, клієнти отримають склянку з фарбою і починають малювати першим кольором (на цій стадії кольори повинні обов’язково бути різними в парі). Коли творча активність клієнтів зменшується, арт-терапевт пропонує партнерам помінятися місцями. Згідно логіці спільно-послідовної діяльності кожен є продовжувачем малюнка першого автора, а його малюнок завершує вже інший. Результат творчості вже буде спільним. Якщо ми працюємо з групою сімей, то зміну місць можна провести тричі, щоб у кожному малюнку були присутні три основних кольори. Після творчості кожен повертається до того малюнка, який він починав.

Після творчої діяльності також необхідним є зворотній зв’язок. Питання для обговорення можливі такі:

  • Що відчували після зміни місця, коли завдання припускало «втручання» в малюнок іншого?
  • Чи спостерігали Ви за змінами у своєму малюнку, який домальовував партнер?
  • Які почуття виникли, коли Ви побачили кінцевий результат спільної творчості?

Наведемо приклади з практики. Часто клієнти більше уваги приділяють не тому малюнку, який вони домальовують, а тому, який вони починали, продовжує та закінчує партнер. Це може свідчити про закритість особистісних границь, потребу в постійному контролі діяльності партнера. В той же час малюнку, який є їх безпосередньою справою, вони приділяють недостатньо уваги, знецінюють творчий продукт іншого, ідеалізуючи свій. Саме це обговорення важливо для терапевтичного процесу.

Інший приклад стосується випадку, коли закінчення малюнку іншого повністю змінює його смисл, міняє стиль, більше схоже на захват та втручання у творчість, чим на співтворчість. В цьому випадку клієнт повністю занурюється у свою творчість та не бачить партнера – ні в малюнку, ні в реальності. Такі пари, як правило, мають серйозні проблеми у спілкуванні, тому що й в житті слухають лише себе.

На цьому етапі ми теж звертаємо увагу на те, чи залишили партнери місце на малюнку для іншого.

ІІІ стадія. Спільно-взаємодіюча діяльність подружжя.

Згідно законам розвитку малої групи третя стадія відповідає спільній діяльності, що передбачає постійну взаємодію членів групи. Оволодіння вміннями цієї стадії необхідне в терапії подружніх пар, що належать до дисфункціональних сімей.

На цій стадії роботи клієнтам пропонується для спільної творчості один аркуш паперу на двох. Вони спільно, але мовчки, проводять підготовчу роботу, після чого вибирають склянки з фарбами різних кольорів. Арт-терапевт пропонує їм взаємодіяти на одному аркуші паперу. Ця стадія схожа з описаною нами раніше «методикою спільного малюнка», з тою різницею, що кожен має лише один колір, а взаємодія відбувається за допомогою техніки «акварелі по-мокрому» [6]. Арт-терапевт уважно спостерігає за взаємодією, хто перший почав, хто «веде», а хто «підбудовується» під партнера, хто з партнерів використовує більш яскравий колір, а хто з них додає води, щоб колір був світліше.

Коли клієнти вдоволені взаємодією, арт-терапевт просить їх поділитися отриманим досвідом. Питання для обговорення можливі такі:

  • Що ви відчували в процесі спільної діяльності? 
  • Які почуття виникають, коли Ви бачите кінцевий результат спільної творчості?

Часто на цьому етапі творчості клієнти навіть міняються склянками з фарбами, їхньою метою стає зробити максимально привабливий творчий продукт, й тому матеріали також стають «спільними». Як правило, якщо попередні творчі етапи пройшли успішно, ця завершальна стадія роботи приносить задоволення. Зрозуміло, що вона є істинно взаємодією, діалогом, з прислуховуванням до партнера, увагою до його задуму, власними пропозиціями кожного, з довірою і дбайливістю ставляться один до одного та до творчості іншого.

Після зворотного зв’язку можна переходити до обговорення та аналізу продуктів творчості. На мій погляд, завжди дуже корисним є запропонувати подружжю придумати назву для останнього малюнку. Як правило, я пропоную також їм самим назвати той тип взаємодії, який вони використовували. В груповій роботі це особливо цікаво тому, що уся група дає зворотній зв’язок, підбирає найкращу назву взаємодії, що проявилася в зображенні, можна побачити різні типи взаємодії. Аналіз продуктів творчості можна проводити й на наступній сімейній сесії.

Кілька років досвіду роботи зі спільним малюнком аквареллю по-мокрому дозволили нам виділити можливі типи взаємодії на аркуші: протистояння, боротьба, діалог, придушення, злиття. В наступній роботі з подружжям ми можемо вже використовувати інші техніки на взаємодію один з одним, в залежності від проблематики, що проявилася у трьох стадійній роботі з використанням акварелі по-мокрому.

Таким чином, методика тристадійної роботи з подружжям за допомогою акварелі по-мокрому дозволяє діагностувати різні патерни та моделі взаємодії між партнерами. Обговоренню після кожного етапу творчої діяльності піддається:

  • результат спільної творчості подружжя (змішування використаних кольорів між собою на кожному етапі малювання, переважання одного кольору над іншим на останній стадії – спільно-взаємодіючої діяльності, тощо);
  • процес спільної творчості, самопочуття, емоції кожного партнера;
  • невербальна взаємодія подружжя в процесі спільної творчості.

Висновки. Арт-терапевтичний метод спільної взаємодії подружжя в трьохстадійній роботі за допомогою акварелі по-мокрому є адекватним у сімейній терапії для розв’язання завдань взаємопорозуміння партнерів, підвищення комунікативної компетентності та розвитку внутрішньосімейної взаємодії. Завдяки арт-терапевтичній роботі створюються більш довірливі стосунки, з’являється можливість самовираження обох з подружжя. Можливості арт-терапії дають багато діагностичного матеріалу для подальшої роботи. Запропонована методика може знайти застосування в практиці психологів, арт-терапевтів в роботі з сім’ями, а також з групами сімей.

Литература:

  1. Акварель / Вікіпедія.– [Електронне джерело]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/
  2. Базанова Е. О технике акварельной живописи // Елена Базанова /[Електроне джерело]. – Режим доступу: http://www.art-katalog.com/russian/88/30
  3. Базыма Б.А. Психология цвета. Теория и практика. – СПб: Речь, 2005. – 205 с.
  4. Брюн Д., Лихтхарт А. Живопись в образовании. – К.: Наири, 2006. – 200с.: ил.
  5. Бэббит Э.Д. Принципы света и цвета. Исцеляющая сила цвета. – К.: София, 1997. – 314 с.
  6. Вознесенська О.Л. Використання арт-технологій в сімейній психотерапії Простір арт-терапії: Зб. наук. ст. / Олена Вознесенська // ЦІППО АПН України, ГО „Арт-терапевтична асоціація”; Редкол.: Семиченко В.А., Чуприков А.П. та ін. – К.: Міленіум, 2007. – Вип. 1. – С. 5-19.
  7. Вознесенська О.Л. Робота з психологічними границями в арт-терапії/ Олена Вознесенська // Простір арт-терапії// Зб. Наук. праць. – 2011. – Випуск 1 (9). – С. 4-16.
  8. Волкова Л.М. Взаимодействие с цветом //Волкова Людмила / Простір арт-терапії: структура, хаос, стихія: Матеріали VІ Міжнародної науково-практичної конференції з міжнародною участю (м. Київ, Київський міський Будинок вчителя, Інститут соціальної та політичної психології АПН України, НПУ ім. М.П. Драгоманова, 26-28 лютого 2009 р.) / За наук. ред. А.П. Чуприкова, Л.А. Найдьонової, О.А. Бреусенка-Кузнєцова, О.Л. Вознесенської, О.М. Скнар. – К.: Міленіум, 2009. – 132 с. – С. 115-119. 
  9. Волкова Л.Н., Пинчук Е.О. Диалог с цветом // Волкова Л.Н., Пинчук Е.О. /Простір арт-терапії: можливості та перспективи: Матеріали Другої міждисциплінарної науково-практичної конференції з міжнародною участю (м. Київ, МАУП, 24-25 лютого 2005 року) / За науковою ред. А.П. Чуприкова, О.А. Бреусенка-Кузнєцова, О.Л. Вознесенської. – К.: Міленіум, 2006. – С. 103-104.
  10. Гете И.В. Трактат о цвете. Избранные сочинения по естествознанию. – М.: Изд-во АН СССР, 1957. – 261 с.
  11. Гнедкова Т.М. Использование мультимодальной арт-терапии в работе с семьей// Гнедкова Татьяна/ Простір арт-терапії: Зб. наук. ст. / УМО, 2010, ГО «Арт-терапевтична асоціація», 2010; Редкол.: Лушин П.В., Чуприков А.П. та ін. – К.: изд-во , 2010. – Вип. 2 (8). – 112 с.: з іл. – С. 58-66.
  12. Полякова Н.С. Метод „Мандала” як індикатор змін в процесі музично-корекційних занять з розумово відсталими дітьми// Полякова Наталія/ Простір арт-терапії: Зб. наук. ст. / ЦІППО АПН України, ГО „Арт-терапевтична асоціація”; Редкол.: Семиченко В.А., Чуприков А.П. та ін. – К.: Міленіум, 2007. – Вип. 1. – 162 с.: з іл.– С. 139-148.
  13. Сидоркіна М.Ю. Спільна художня творчість як чинник гармонізації сімейних стосунків / Сидоркіна Марина Юріївна. – Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спец. 19.00.05 – соціальна психологія, психологія соціальної роботи. – 2011. – 209 с. – Рукопис.
  14. Уманский Л.И. Психология организаторской деятельности школьников: учеб. пособие для пед. ин-тов/ Л. И. Уманский. – Москва: Просвещение, 1980. – 160 с. 
  15. Уманский Л.И. Поэтапное развитие групп как коллектива / Л.И. Уманский  // Коллектив и личность / Под ред. [Е.В. Шороховой, К.К. Платонова и др.] – М. : Наука, 1975. – С. 77–87.