Останні новини
ІІІ Всеукраїнська виставка професіоналів і компаній розвитку особистості PSY & COACH EXPO!
Запрошуємо на третю Всеукраїнську виставкупрофесіоналів і компаній розвитку особистостіPSY & COACH EXPO!09 листопада 2019 року портал професіоналів розвитку особистості Websmart.Center запрошує на виставку освітніх і консультаційних послуг PSY & COACH EXPO!Виставка PS...
Відкрито набір в нову групу навчання арт-терапії.
Оновлений курс наближено до стандартів європейської освіти!  Перший модуль планується на 25-27 жовтня 2019 року. Відкрито набір в нову групу навчання арт-терапії. Оновлений курс наближено до стандартів європейської освіти! Курс спрямований на озн...
“ВСІ БАРВИ АРТ-ТЕРАПІЇ”
Чекаємо на Вас на І Київському форумі арт-терапевтичних практик "ВСІ БАРВИАРТ-ТЕРАПІЇ", який відбудеться 20 жовтня 2018 року. В нас є можливість обмінятисядосвідом, доторкнутися до мистецтва і надзвичайно провести разом час! На І Київському форумі арт-терапевтичних практик "ВСІ БАРВИАР...

Методика «аквамонотипія. Інтуїтивне малювання» як інструмент роботи з образом «я»

Методика «аквамонотипія. Інтуїтивне малювання» як інструмент роботи з образом «я»

Владислава Ортинська,

викладач ОХУ ім. М.Б.Грекова,

член  «Арт-терапевтичної асоціації»

У статті обґрунтовується та викладається авторська методика «Аквамонотипія. Інтуїтивне малювання» та її досвід застосування під час творчих лабораторій, під час роботи з представниками творчих професій, студентів художній навчальних закладів. Методика орієнтована на пошук зв’язку з альтер-его,  як інструменту роботи з образом «Я», можливість гармонізації особистості в роботі в роботі з образом «Я».

Ключові слова: символ, альтер-его, архетип, особистісне зростання, проективна методика, аквамонотипія, інтуїтивне малювання на воді, інверсія.

В статье обосновывается и излагается авторская методика «Аквамонотипия. Интуитивное рисование» и ее опыт примемнения на творческих лабораториях, во время работы с представителями творческих профессий, студентами художественных учебных заведений . Методика ориентирована на поиск связи с альтер-эго, как инструментом работы с образом «Я», как возможность гармонизации личности в работе с «Я» образом.

Ключевые слова: символ, альтер-эго, архетип, личностный рост, проективная методика, аквамонотипия, интуитивное рисование на воде, инверсия.

The article explains and sets out the author’s technique “Akvamonotipiya. Intuitive drawing “and its experience of application on the creative laboratories, during working with the artists and students of the art schools. Technique is aimed at searching the connection with the  alter-ego as an instrument  working  with “Self-constraction”, as an opportunity of harmonization of the individual in working with “Self-construction”.

Метою цієї статті  є  обґрунтування та презентація авторської методики «Аквамонотипія. Інтуітивне малювання» та її досвід застосування як одного із елементів особистісного зростання та самоусвідомлення під час творчої лабораторії, яка проходила у липні 2012 року.  Використаний був один із образів-символів Китайської кімнати. Техніка роботи із цим образом-символом — аквамонотипія, малювання і комп’ютерна обробка.

Особистість не може жити, не розвиваючись. Розвиток, як відомо, є головним способом її існування впродовж життєвого шляху (Ананьєв Б.Г.,1977; Костюк Г.С., 1988; Рубінштейн С.Л, 1973). Цьому розвиткові притаманні специфічні закони, що характеризують внутрішню логіку його становлення. Особистість у розвитку — це поступово глибша індивідуалізація, дедалі виразніша своєрідність, відособленість від зовнішніх впливів, які мало-по-малу втрачають першочергову значущість.

Розвиваючись, особистість постійно будує і перебудовує свій життєвий світ. Вона створює його, структуруючи зовнішню дійсність відповідно до внутрішньої. Саме особистість з її планами та установками, ненаситними потребами та несвідомими імпульсами визначає ракурс, в якому людина бачить зовнішній світ, орієнтується у ньому, пристосовується до життя.

Особливим є  розвиток творчої людини. Зростаючи в творчості, вона вимушена орієнтуватися на потреби суспільства. І якщо суспільство не звертає уваги на цю творчість, така людино часто перебуває в стані загублення сенсу життя, творчості, придатності до вибраної справи.

Втрата віри в сенс легко може обернутися людською трагедією. Особа, що замкнулася в наївному песимізмі, спрямованість, що не сміє визнати в собі, до так чи інакше іменованому Абсолюту, стає легким видобутком агресивних псевдосенсів і обідняє свою здібність до творчості і спілкування.
Адже головне в достовірно людському спілкуванні (на відміну від “комунікації”, що абстрактно розуміється) – спрямованість співбесідників до Сенсу. Навіть у ситуативних контактах для нас важлива аура людського взаєморозуміння, що виникає з відношення до партнера по діалогу як до особи, що несе безконечний потенціал внутрішніх сенсів.
Природа  цих сенсів рідко усвідомлюється, але саме інстинктивне прагнення до них створює силові лінії, уздовж яких вишиковуються особисті долі. Якщо виховання або зовнішній авторитет обмежує смислові горизонти, люди не можуть знайти себе і відчувають себе нещасними.

Особливо помітним це виявляється серед представників творчості, ступінь знервованості яких рішуче відрізняється від  будь якого пересічного.

Життєвий простір творчої людини можна розглядати як певну модель багатовимірного та багато символьного відтворення реальності тим чи іншим чином відображаючим її внутрішній стан (психічний, емоційний, фізичний).

І якщо особисте зростання будь якої людини сприяє її самоусвідомленню, самореалізаціі та самоктуалізаціі, то для особистого зростання людини, яка всі свої емоції висловлює за допомогою художніх образів безпосередньо «на» чи «у» матеріалі, необхідним є постійний пошук і оновлення образного мислення та уяви. А це можливо тільки завдяки розвитутій  інтуіціі.

Для такого механізму творчості набуває особливого статусу символ та символомислення.

Є така думка серед поважних психологів, що проведення тестування за допомогою малюнків серед  художників не дає справжнього результату.  Не вартим рахується і застосування арт-терапетичких методик для художників. Не можемо з цим погодитись.

Сучасні підлітки, які навчаються у художніх школах, майстернях, вишах дуже відрізняються від усталеної уяви. Вони мають інший внутрішній світ, який сформовано новим чином. Вони звикли перебувати в постійному пошуку себе, сенсу свого перебування в соціумі, який для них  майже завжди є іншим, від їх уяви.

Вони є інфантильнішими за своїх однолітків та пошуки себе в них глибші. Вони підсвідомо намагаються донести своє альтер-его до співрозмовників, оточуючих, світу.

І перший сенс знайомства з Alter Ego (латинський вираз “інший я” або “другий я” – в значенні “Близький друг”) указує на необхідність для успіху загальних задумів такого взаєморозуміння, яке буває між друзями.

Інші сенси знайомства з Alter Ego витікають із значень слів, складових його назви:
Alter –

1) один (інший) з двох;

2) другий;

3) інша людина, ближній;

4) рівний,    такий же, схожий;

5) протилежний, такий, що протилежить;

6) інший, що змінився;
Ego – займенник “я”, ширше тлумачений як “особистий початок”, “особа”.

Отже, метою методики  є виявлення  самої особи у всіх аспектах її становлення і стосунків до іншого. Крайні полюси цих стосунків – абсолютно відособлене, замкнуте на собі Его, таке, що протиставило миру, всьому, що немає “Я”, і – містичне єднання особи з Універсумом.
Вираз Alter Ego, одночасно позначаючи “Я” і “Не-я”, може служити як формулою для всього Буття (множина, що складається з A і не-A, виражає Ціле), так і символом суперечливої природи будь-яких змін (об’єкт, що змінюється, тотожний і не тотожний собі).

Таким чином, ім’я “Alter ego” вводить в тематику інтуїтивного малювання  відношення особи до себе, до інших і до Абсолюту, а також метаморфози особи в її індивідуальному розвитку.

Оскільки, на наше переконання, душа філософії нашого часу належить мистецтву, мистецтво стає методом побудови внутрішнього простору людини. Серед  безліч питань, пов’язаних з мистецтвом і особою, ми віддаємо перевагу найгострішим і фундаментальнішим – питанням про “граничні” сенси. Ці питання – найбільш загальні, і, в той же час, завжди глибоко особисті. Можна підвести людину до усвідомлення цих проблем, але саме усвідомлення – творчий, суто індивідуальний акт. Не можна дати готові сенси, рух до них – завжди таїнство. Тому в методиках, що працюють з сенсами, найважливіше – це відхід відвідувача, відхід в свою творчість, в свою долю. Все, що можна зробити перед цим – спробувати створити умови для сплеску індивідуальної творчої інтуїції.

Такими умовами виявився спосіб малювання на воді.

Для відтворення почуттів, викликаних преребуванням в уявному просторі, ми зупинились на техніці монотипіі, але дещо удосконалили її для проведення зі студентами художниками.

Для виключення мозку від повсякденних хвилювань перед початком малювання ми застосували прослуховування альфа-звуку та медитаційної музики, розкриваючи серцеву чакру та  впливаючи на бінауральні ритми людини.

Бінауральні ритми дозволяють людині перейти в стан альфа, коли сповільнюються частоти коливання мозку. Бінауральниє ритми можна прослуховувати в будь-якому форматі і для того, щоб відчути дію бинауральных ритмів важливий не формат файлу, в якому запис відтворюється, а формат, який використовується для запису доріжки. Амплітуда, частота і тривалість звукових хвиль, які використовуються в записах Омгармоникі можуть здійснювати потрібну дію на мозок людини, коли запис існує у форматі Мр3.

Про цей факт пишуть у Вікипедії:

«Щоб спостерігати бинауральные ритми, досить надіти стереонаушники, в яких на різні вуха подаються сигнали, що трохи відрізняються по частоті, різницю сигналів мозок сприймає як природне биття низької частоти».

Саме бинауральные ритми дозволяють з легкістю переходити на альфа рівень, тобто медитувати.

Основні відчуття, які випробовують люди, знаходячись на альфа рівні – це повністю розслаблене тіло, глибоке, ритмічне дихання і уявний процес, хоч і сфокусований, але спокійний і пасивний. Тобто, коли людина, закривши очі, виключає приблизно 95% можливих зовнішніх подразників, зазвичай в такому спокійному стані його мозок починає працювати на альфа рівні.

На створення цієї методики аквамонотипії  мала вплив техніка малюнку Ебру.

Ебру – це малюнок однією рідиною на поверхні інший. Це можливо тільки, якщо у цих рідин різне поверхневе натягнення. Тому воду, на якій виконуватиметься малюнок, необхідно загустити.

Художник наносить малюнок фарбами, які не розчиняються у воді, а залишаються на її поверхні, змішуються між собою і утворюють химерні і неповторні узори. Потім на малюнок накладають папір і через декілька секунд обережно знімають, висушують і фон для Ебру готовий. Але назва твору Ебру дається зазвичай лише після того, як йому буде додана форма. Деякі типи Ебру були названі іменами художників, що створили особливо вдалі форми.

Ми в своїй методиці застосували техніку подібну до Ебру, але для знайомства з

підсвідомим використали можливості комп’ютерної обробки малюнків.

Знайомство з образами та символами відтвореними за попереднім завданням в аквамонотипії народжують відчуття, пов’язані не тільки з символами на малюнках, але й з сприйняттям малюнку в прямому та інвертованому вигляді.

Відчуття — психічний пізнавальний процес, який полягає у відображенні окремих властивостей, предметів та явищ оточуючого світу. Відчуття – це сенсорний процес та його результат (сенсорний образ) психічного відображення суб’єкта окремих властивостей предметів та явищ при безпосередній дії фізичних та хімічних подразників на периферію аналізаторів (якою є органи чуття та рецептори).

«Символ (грецьк. symbolon— умовний знак, натяк) — предметний або словесний знак, який опосередковано виражає сутність незнаного явища, має філософську змістову наповнюваність, тому нетотожний знакові. Символтісно пов’язаний з наукою, міфом, поезією, але не зводиться до них, тяжіє до певного узагальнення на відміну від алегорії.

Для відтворення входу до підсвідомих образів Я нами було обрано символ кімнати з чотирма дверима.

Кімната символізує особу з «вікнами» і «дверима» для виходу . Вікна, співвідношувані з очима, символізують можливість розуміння і виступають ілюстрацією будь-якої ідеї комунікації, а двері — можливість виходу в зовнішній світ і за його межі (у інші світи). Закрите, позбавлене вікон приміщення, згідно з Фразером, означає невинність і інших форм «некомунікативності».

Багато обрядів, що включають образ захищеного місця, здійснюються для того, щоб відзначити досягнення статевої зрілості. З цією символікою пов’язана легенда про Данаю, замкнену її батьком в бронзовій башті. Сюди ж можна віднести і сибірську легенду про «темний залізний будинок».

Можна пригадати «вазу з кришкою» — одну з восьми емблем успіху в китайському буддизмі, символ повноти, ідеї, що не має виходу або, іншими словами, вищого інтелектуального торжества і смерті (що позначаються відповідно дверима і вікнами кімнати). Це пояснює, чому герметично запечатана кімната може бути парафразою «вази з кришкою».

Основні значення:

  • особа, індивідуальність; 
  • невинність; 
  • таємні помисли.

Таким чином створена методика дозволяє поєднати в собі переваги випадковості та органолептичного методу виконання завдання, поєднуючи для цього всі модальності учасника.

Хід проведення та опис методики 

Мета методики: пізнання та гармонізація Я-потреб особистості, гармонізація емоційного поля особистості засобами арт-терапії.

Завдання:

  • допомогти учасникам усвідомити свої потреби на «тут і зараз»,
  • творчий розвиток особистості.
  • пошук і створення Я-ресурсу.
  • розвинути вміння проникати у свій внутрішній світ;
  • навчитися досягати стану внутрішнього спокою, гармонії, слухати тишу в собі, відчувати внутрішню силу через звязок із своїм альтер-его.

Обладнання: Столи з плівкою, вода, ємності для малювання, акварельний папір або папір для акрилових фарб, фарби для мармурування та вітражні фарби, сканер або цифровий фотоапарат, комп’ютер, графічні програми для обробки растрової графіки, музика (на розкриття серцевої чакри та альфа-звук).

Етап 1. Групова робота. «Художники». За 15 хвилин учасники руками створять паперову Ляльку з м’якого матеріалу (паперові серветки).

Завдання. Всі учасники сідають в коло та після настроювання на альфа-звук, слухають завдання. Малюванню на воді передує медитативна подорож до кімнати з чотирма дверима.

Після подорожі  учасники записують побачене за кожними дверима та починають малювання на воді.

Відбиток малюнка на папері має трохи просохнути для подальшого використання.

Час роботи — до 40 хв.

Етап 2. Індивідуальна робота. «Мій внутрішній простір у часі».

Ведучий повідомляє, що двері кімнати в яких перебували учасники є минулим, теперішнім, майбутнім та позамежним і пропонує роздивитися відповідні малюнки самостійно кожному учаснику, записуючи образи, яки виникають при роздивлянні.

Час роботи – до 10 хвилин.

Етап 3. Індивідуальна робота. «Подорож до іншого виміру»

Ведучий повідомляє, що кожен учасник відправляється у подорож  до сусіда, та веде записи побаченого на малюнках іншого.

Час роботи – до 10 хвилин.

Етап 4. Індивідуальна робота.

Наступного дня (чи після більш тривалої перерви, але не більше як тиждень) ведучий показує оброблені на комп’ютері малюнки учасників, які мають вигляд інвертованих від попередніх, на чорному фоні.

Учасникам пропонується вирушити  в нову подорож до самих себе та до «інших вимирів», як и раніше – записуючи вже не тільки образи, а й відчуття від малюнків уцілому.

Час роботи – до 40 хвилин.

Обговорення та структурований шерінг.

В обговоренні участь беруть усі. Окрім відповідей на всі запитання, власних коментарів учасників приділяється увага обговоренню почуттів учасників. Орієнтовні запитання:

  • Який зв’язок мають образи твого малюнку з твоїм життям? З твоєю особистістю?З твоїм оточенням?
  • Чи відображає твій малюнок місце де ти перебував під час медитації-подорожі?
  • Чи подобається тобі твій малюнок? 
  • Які ємоціі у тебе винили, коли ти побачив свій малюнок інвертованим?
  • Які ємоціі у тебе винили, коли ти побачив  малюнок іншого учасника інвертованим?
  • Що відчуваєш коли бачиш свій малюнок?
  • Що відчуваєш коли бачиш малюнок іншого?
  • Що усвідомив?
  • Які питання ти собі задаєш після малювання?
  • Чи потрібна тобі допомога , щоб розібратися у виникших запитаннях?

Терапевтичний ефект «Аквамонотипія. Інтуїтивне малювання» або передбачуваний результат:

  • зняття напруження, емоційна розрядка; проявлення індивідуальних потреб та переживань;
  • зняття захисних механізмів особистості;
  • пізнання себе, своїх власних потреб на «тут і зараз»; відновлення внутрішнього звязку з собою;
  • знайомство з своїм альтер-его;
  • орієнтація на інсайт;
  • гармонізація особистості;
  • пізнання Я-концепціі, відчуття та усвідомлення єдності аспектів та модальностей «Я»;
  • зростання самооцінки учасників групи.

Апробація методики.

Аквамонотіпія як метод інтуїтивного малювання.

У основі аквамонотипии лежить унікальна техніка індивідуального або сумісного малювання, що спирається на техніку малювання на воді Ебру ( з турецького – хмара).

Можна говорити про те, що ця техніка   є джерелом инсайта, при опрацьовуванні глибинних, часто витиснених переживань, пов’язаних з різними травматичними ситуаціями в житті .  Аквамонотіпія, як і монотипия є технікою свободи і Божественного провидіння.

Приклад 1.

На терапію звернулася студентка Н. випускного курсу художнього училища, після групової терапії, де застосовувалася арт-терапевтическая техніка  по роботі з «Образом Я» – створення ляльки з м’якого матеріалу. Живе з мамою, батьки в розлученні з її 4-х літнього віку. Спілкування з отцем короткочасне, нерегулярне, хоча потреба в цьому настійна. Отець покладає великі надії, що Н. підніме честь прізвища, дасть їй зазвучати як в дореволюційний період ( дід отця володів лавкою художників на центральній вулиці Одеси і був відомий в художніх кругах виготовленням фарб по власних рецептах).

Після опрацювання  лялькового образу у життєрадісної дівчини з’явився в очах смуток і смуток. Вона виявила бажання з’ясувати чому на неї найшла  туга і тривога.

Для роботи з внутрішнім  світом клієнтки була вибрана методика аквамонотипії в техніці інтуїтивного малювання.

Робота проводилася в групі з 5 чоловік .

Учасникам було запропоновано в думках відвідати кімнату з чотирма дверима, по черзі відкрити кожну після команди ведучого і, якщо є необхідність – узяти з собою щось звідти. Початок «відвідин» супроводився медитативною музикою розкриття чакри серця.

Після виходу з медитативного стану всім було запропоновано записати свої бачення на папері, коротко висловлюючи побачене в кімнатах.

Н. описала це таким чином :

«Перші двері вели в прекрасний парк, де були клумби з квітами.

Другі двері в кімнату з солодощами, випічкою . Узяла мішок з солодощами з собою.

Треті двері вели  до моря. Там я була з улюбленою людиною, яка мене цілує, ми дивимося на дітей і я сміюся.

Четверті двері відкрили мені вигляд на власне весілля, поряд зі мною наречений   і всі танцюють, навколо бенкет на весь світ.»

Наступним етапом сесії стало створення аквамонотипії.

Учасникам було запропоновано виконати 4 малюнки на воді  по черзі, що відображають їх перебування за кожними дверима. Обговорення малюнків проходило в техніці структурованого шеринга.

Після виконання малюнків учасники отримали завдання написати і принести на наступну сесію казку на тему зображення, що найбільш  вразило з їх малюнків.

Н. написала життєрадісну казку, включивши всі образи, що є на тій, що справила на неї найбільше враження   аквамонотипії.

На наступній індивідуальній сесії, при обговоренні казки з терапевтом  були визначені  турбуючі поняття «Нормально – не нормально», «шок» « все набагато простіше, ніж я думала», «я довела всім».

Після обговорення понять Н. була продемонстрована серія її аквамонотипій, піддана комп’ютерній обробці. Услід за цим послідував бурхливий виплеск емоцій  від несподіваних сприйнять зображень. Кількість образів збільшилася, відчуття загострилися.

Подальше обговорення зображень проходило за участю нових для неї осіб.

Дії нагадували відвідини виставки з інтерв’юванням відвідувачів – кожному було запропоновано записати свої відчуття  від короткочасної презентації зображень.

Н. записувала образи і відчуття інших, що виникали при прогляданні її аквамонотипий та їх інверсій.

Інверсії дали поштовх до виходу витіснених переживань – в одному образі «Шемаханської» вона впізнала другу дружину свого отця, в  іншому образі «Чеширського кота» – свого друга, в образі «гусениці» – провідного педагога, з яким важко знаходити спільну мову.

Завданням  для наступної сесії було – складання розповіді про ці образи.

При наступній зустрічі Н. запропонувала показати своїй мамі зображення і записати її відчуття і побачені образи. Зображення були запропоновані до обговорення і іншим, не приймавшим участь в сесії особам (див. таблицю). Жовтим виділені відчуття мами Н., бузковим – образи  які підштовхнули до инсайту і прояву затиснутих і витиснених переживань.

При роботі на груповій сесії було запропоновано провести заняття в методиці рухової терапії – огляд простору, взаємодія з ним, пошук власного простору, обмеження його, подорож по інших просторах, вибудовування власного тіла («чоловічок»).

При виконанні техніки «чоловічок» у Н. виплеснулися емоції, що накопичилися, і відбувся катарсис. Ридання продовжувалися 40 хвилин безперервно.

Разом з терапевтом була з’ясована причина – усвідомлення дійсного відношення до неї отця.

Спливли і знайшли вербальний вираз дитячі образи і травматичні ситуації.

Н. дуже дорожить взаєминами з отцем, прагне до них всім серцем.

Влітку отець одружувався утретє, і болем виявилося порушення даного Н. обіцянки приділяти їй не менше уваги.

Попередня дружина отця («Шемаханськая») била Н. і загрожувала розправами, якщо вона поскаржиться отцеві. Порадившись з матерью, Н. зберегла биття в таємниці, щоб не позбутися спілкування з отцем, що стало б неминучим.

Оженившись знов, отець  декларує звичну схему взаємин з дочкою – при рідкісних зустрічах насміхається в людних місцях, а потім говорить, що гордиться дочкою.

На останній сесії Н. повідомила, що тепер, коли все вийшло назовні» вона готова спілкуватися з отцем, перестала уникати зустрічей з його колишньою дружиною, а навпроти, прагне до відкритої розмови з нею.

Спілкування з отцем відбувається регулярно в останніх 2 тижні. Відносини з провідним викладачем набули прязності.

Н. просить отця брати участь в арт-терапии. Він  неквапливо, але охоче виконує завдання.

Після малювання ним малюнків по методиці «Зброя», «Посуд», «Рослина», «Прикраса», у Н. настало усвідомлення коріння своїх власних проблем і жахів.

Самооцінка Н. підвищилася  в багато разів. Схожість образів отця і провідного викладача стала очевидна. Заняття живописом, малюнком і композицією перестали обтяжувати.

Аквамонотіпія, у випадку з Н., стала каталізатором  до виявлення витіснених проблем і травм; змусила її побачити реальну картину власного місця в житті отця; оцінити ще з більшою силою, турбот&