Останні новини
ІІІ Всеукраїнська виставка професіоналів і компаній розвитку особистості PSY & COACH EXPO!
Запрошуємо на третю Всеукраїнську виставкупрофесіоналів і компаній розвитку особистостіPSY & COACH EXPO!09 листопада 2019 року портал професіоналів розвитку особистості Websmart.Center запрошує на виставку освітніх і консультаційних послуг PSY & COACH EXPO!Виставка PS...
Відкрито набір в нову групу навчання арт-терапії.
Оновлений курс наближено до стандартів європейської освіти!  Перший модуль планується на 25-27 жовтня 2019 року. Відкрито набір в нову групу навчання арт-терапії. Оновлений курс наближено до стандартів європейської освіти! Курс спрямований на озн...
“ВСІ БАРВИ АРТ-ТЕРАПІЇ”
Чекаємо на Вас на І Київському форумі арт-терапевтичних практик "ВСІ БАРВИАРТ-ТЕРАПІЇ", який відбудеться 20 жовтня 2018 року. В нас є можливість обмінятисядосвідом, доторкнутися до мистецтва і надзвичайно провести разом час! На І Київському форумі арт-терапевтичних практик "ВСІ БАРВИАР...

«Колір музики»: розвиток аудіальної культури в медіаосвіті

«Колір музики»: розвиток аудіальної культури в медіаосвіті

Обухова Наталія Олександрівна,

м. н.с. Інституту соціальної та політичної

психології НАПН України

У статті проаналізовано поняття аудіальна культура як складова медіакультури. Описуються форми практичного використання арт-терапевтичних технік в медіаосвіті на основі усвідомлення впливу музики на особистість, з використанням техніки кольорового колажу.

Ключові слова: медіаосвіта, аудіальна культура, медіакомунікація, музика, арт-терапія.

В статье проанализированы понятия аудиальная культура как составная часть медиакультуры. Описываются формы практического использования арт-терапевтических техник в медиаобразовании на основе осознания влияния музыки на личность, с использованием техники цветного коллажа.

Ключевые слова: медиаобразование, аудиальная культура, медиакомуникация, музика, арт-терапия.

The article analyzes the concept of auditory culture as part of the media culture. Describes the forms of practical use of art therapy techniques in media education on the basis of consciousness effect of music on a person, using the technique of color collage.

Keywords: media education, auditory culture, media communications, music, art therapy.

Актуальність обраної теми полягає передусім у тому, що в умовах глибоких політичних, економічних і соціальних змін в усіх галузях життя сучасного українського суспільства виникла необхідність виробити якісно нові підходи  до виховного та учбового процесу. Сьогодні стає все більш очевидним, що виховання підростаючого покоління відбувається не лише в результаті цілеспрямованої педагогічної діяльності, але й під впливом самого життя, навколишньої дійсності, інформативного медіасередовища.

Кожен період життя ставить перед людиною складні завдання розвитку, що вимагають для свого вирішення особливих навичок та іншого погляду. Підростаюче покоління неминуче зіштовхується з двома головними завданнями. Це досягнення деякої автономії від батьків і формування ідентичності, створення цілісного «Я». Підліток повинен освоїти нові соціальні ролі, навчитися інтегрувати життєвий досвід, розвити емоційну та когнітивну регуляції.

Результати дослідження образного і семантичного контенту реклами і музичних кліпів на американському телебаченні дозволили говорити про зв’язок між соціокультурною ситуацією на екрані і формуванням негативних «Я-концепцій» у багатьох підлітків. Вітчизняний ефір також насичений певною аудіальної інформацією, що впливає на становлення та розвиток особистості дитини.

Засоби масової інформації є одним з факторів, що обумовлюють розвиток особистості, особливості та характеристики її когнітивної, емоційної і поведінкової складової. Розвиток рис особистості багато в чому залежить від навичок взаємодії в медіапросторі. Сучасний підліток переважну більшість часу спрямовує свою увагу на взаємодію з однолітками. Одним із спільних інтересів цього віку є музичні уподобання, які суттєво впливають не тільки на взаємодію в своїй соціальній групі, але й на учбовий процес та на формування культури в цілому.

Розвиток медіа-аудіальної культури, на наш погляд, – це здатність до сприймання змісту аудіального тексту, аналізу через синтез, та аргументованої оцінки одержуваної інформації та передачі вражень від сприйнятого у вербальній і невербальній формі.

Для розвитку аудіальної культури потрібен новий погляд на освітній процес, пошук нових педагогічних стратегій, методів та форм. Медіаосвіта повинна бути заснована на такий методиці проведення занять, що містить проблемні, евристичні, ігрові та інші продуктивні форми навчання, що розвивають індивідуальність учня, самостійність його мислення, стимулюють його творчі здібності через безпосереднє залучення у творчу діяльність, сприйняття, інтерпретацію та аналіз структури медіатексту, засвоєння знань про медіакультура. При цьому медіаосвіта, поєднуючи в собі лекційні і практичні заняття, являє собою своєрідне включення учнів у процес створення суб’єктивно нового культурного медіапродукту.

Такий інтегрований підхід викладання медіаосвіти в навчальних закладах з використанням методів арт-терапії визначив тему даної статті.

Метою статті є визначення ролі музики в формуванні медіакультури підлітка в рамках експерименту з впровадження медіаосвіти та розробка педагогічних прийомів розвитку аудіальної культури.

Активне застосування медіаосвіти в навчально-виховному процесі розпочалося в 1960-хроках у Великій Британії, Канаді, Німеччині, США, Франції. При цьому завдання медіаосвіти було сформувати інформаційну культуру та підготувати до життя в інформаційному суспільстві [1]. Вважається, що медіаосвіта пов’язана з усіма видами медіа (друкованими, графічними, звуковими, візуальними, тощо) і різними технологіями. Вона має дати людям можливість зрозуміти, як масова комунікація використовується в їхніх соціумах, навчитися використовувати медіакомунікації з іншими людьми; забезпечує знання того, як: 1) аналізувати, критично осмислювати і створювати медіатексти; 2) визначати джерела медіатекстів, їх політичні, соціальні, комерційні, культурні інтереси, їх контекст; 3) інтерпретувати медіатексти і цінності, що розповсюджують медіа; 4) добирати відповідні медіа для створення та розповсюдження власних медіатекстів та набуття зацікавленої в них аудиторії; 5) отримання можливості вільного доступу до медіа як для сприйняття, так і для продукції.

Медіаосвіта тісно пов’язана не тільки з педагогікою та художнім вихованням, але і з такими галузями гуманітарного знання, як мистецтвознавство (включаючи кінознавство, літературознавство, театрознавство), культурологія, історія (історія світової художньої культури і мистецтва), психологія (психологія мистецтва, художнього сприйняття, творчості) тощо. Воно не тільки відповідає потребам сучасної педагогіки в розвитку особистості, а й розширює спектр методів і форм проведення занять з учнями.

Отже, медіакультура має розвинути в особистості певну сукупністю навичок. До них ми відносимо навички: інтерпретувати інформацію; розуміти її суть; виявляти адресну спрямованість; розуміти головне в інформаційному повідомленні; знаходити потрібну інформацію у різних джерелах; трансформувати інформацію (змінювати її обсяг, форму, знакову систему і т. ін.); знаходити помилки в інформації і аргументовано виправляти їх; сприймати альтернативні точки зору на одну проблему і знаходити ґрунтовні аргументи на користь і проти них; встановлювати зв’язки між повідомленнями; мати особистісну думку щодо змісту повідомлення; вміти довести правоту власної точки зору стосовно зазначеної у ЗМК проблеми.

Основні складові взаємодії особистості зі світом відбуваються в просторі культури. Людина розвивається на основі спілкування з культурою і вносить до неї щось своє, нове. Культура як область людського пізнання включає відомості про властивості тих чи інших предметів і явищ природи, вивчає здібності людини, ціннісні орієнтири особистості.

Аудіальна культура суспільства являє собою сукупність матеріальних і духовних цінностей, пов’язаних зі сприйняттям, породженням, переробкою та передачею звукової інформації[6]

Аудіальна культура особистості – це інтегративна здатність людини сприймати, інтерпретувати і передавати шумову, звукову, мовну та музичну інформацію [6]. Сьогодні існує багато наукових підходів, що розкривають різні сторони аудіальної культури.

З трьох складових звукової інформації, що лежить в основі аудіальної культури особистості, – звук, мова, музика – найбільш значимим є звук, який входить до складу слова і музики і виступає як універсальний засіб спілкування між людьми, спосіб пізнання себе і світу, спосіб осягнення навколишнього звукового середовища і входження в музичне мистецтво [3]. Вказуючи на інформаційну природу музичного звуку, Е.Н. Назайкінский відзначав, що звук міститься в інформації, а інформація міститься в звуці.

У галузі культурології розвивається новий напрямок, пов’язаний з феноменом аудіальної культури, – сонологія, в основі якої лежить комплексне, всебічне вивчення звуку як фізичного і психічного феномена, а також як явища культури і мистецтва [7]. Комплексний підхід до феномену звуку дозволяє досліджувати його властивості як моделюючого механізму, що відображає різноманітні процеси, що відбуваються в еволюції природи, розвитку людських суспільств, акцентувати увагу на цінності звуку для життя людини.

Внутрішній стан людини і його емоційне ставлення до світу виражаються за допомогою інтонації (лат. intonation – голосно вимовляю), яка включає мелодику, інтенсивність, тривалість, темп мови і тембр виголошення. Інтонація є важливим засобом формування висловлювання і виявлення його сенсу. Разом з іншими засобами виразності інтонація здатна не тільки передати зміст промови, але і діагностувати внутрішній стан людини, який впливає на формування та розвиток аудіальної культури.

Важливими функціями аудіальної культури, на наш погляд, є наступні: адаптаційна, комунікативна, знаково-семіотична, інформаційно-когнітивна, функція історичної спадкоємності, трансляції соціального досвіду, аксіологічна, адаптивна.

В даній статті ми детальніше розглянемо адаптаційну функцію аудіальної культури.

Аудіальна культура забезпечує адаптацію людини до навколишнього середовища (лат. adaptatio – пристосування). Людина навчилася пристосовувати середовище до себе, змінюючи його у відповідності зі своїми потребами. Щоб вижити, вона створює навколо себе штучне культурне середовище, що дає їй захист, якого не забезпечила природа. В якості прикладу можна навести появу радіо, інтернету, телебачення, мобільних телефоні, тобто всіх технічних пристроїв які забезпечують естетичні, комунікативні, інформаційні, дозвіллєві потреби особистості і суспільства в цілому. Розвиток культури все більшою мірою забезпечує людям комфорт, але адаптуючись до створеного інформаційного середовища вони весь час повинні розвивати в собі адаптивні настанови, які допоможуть їй зберегти цілісність свого «Я» і розвиватися згідно з власними інтересами, не попадаючи під вплив маніпуляцій медійного інформаційного простору.

Говорячи про адаптаційну функцію аудіальної культури, ми визначаємо, що звуки здатні впливати на людину, його стан і поведінку. А. Н. Бернштейн, С. П. Боткін, Л. С. Брусиловський, Л. А. Китаєв-Смик, А. Н. Леонтьєв, В. П. Морозов, І. П. Павлов, Ж. Порт, І. М. Сєченов, Р. Тейлор, Б. М. Теплов та інші дослідники вважають, що звукові сигнали можуть викликати стрес, втому, дратівливість, неадекватність поведінки, можуть надавати руйнівний вплив на слухову систему, призвести до зниження працездатності, нещасних випадків, патологічних реакцій в організмі: підвищення температури, розширенню кровоносних судин, головних болів тощо.

Звуки можуть надавати і позитивний вплив на людину (Ю. Брюкнер, Ю. П. Жиляєва, Є. П. Лісіцин, З. Матейнова, С. Машура, І. Медеракс, Ю. А. Мерзляков, Є. І. Рогов, К . Ульбріх, М. І. Чистякова, К. Швабе, А. Юргутіте). Так, звуки природи лікують стрес, покращують настрій і нормалізують обмінні процеси в організмі.

Звуки музики також використовуються в якості чинника психологічної підтримки з метою створення оптимальних умов для різних видів лікування, в тому числі психотерапевтичного впливу [7, 8 ]. Вчені-медики (І.М. Догель, І.Р. Тарханов) стверджують, що музика впливає на серцевий ритм, пульс і кров’яний тиск. Музика знижує м’язову напругу і підвищує рухливість і координацію тіла, надає тонкий, але сильний вплив на температуру нашого тіла і, отже, на здатність адаптуватися до змін температури, тепла і холоду. Музика може поліпшувати пам’ять і здатність до навчання.

Ідея поєднання музики і кольору захоплювала митців багатьох країн світу. Відомо, що ще філософ-матеріаліст стародавньої Греції Арістотель, а потім знаменитий англійський вчений Ньютон, видатний російський композитор Римський-Корсаков та інші вчені і митці відмічали, що між кольоровими і музичними враженнями є дещо спільне. Це спільне полягає в тому, що гармонійні поєднання кольорів, як і звуків, справляють емоційний вплив на людину. Різні пристрої, що поєднують музику і колір, наприклад, демонструвалися американським кінорежисером Діснеєм, Віденським інститутом психології тощо. Але найбільш досконалий пристрій зроблений нещодавно радянським інженером К. Леонтьєвим. Сприймаючи музичні звуки, він автоматично перетворює їх у колір, який супроводжує мелодію.

Синестезія від гр. synaisthesis – одночасне відчуття. Феномен сприйняття, полягає у тому, що який-небудь подразник, діючи на відповідний орган чуття, поза бажанням суб’єкта, викликає не тільки відчуття, специфічне для даного органу чуття, але одночасно ще і додаткове відчуття чи уявлення, характерне для іншого органу чуття. Найбільш розповсюдженим проявом синестезії є так званий кольоровий слух, за якого звук поряд із слуховим відчуттям викликає і кольорове. Наприклад, у багатьох людей жовтогарячий колір викликає відчуття тепла, а синє-зелений – холоду. За своєю природою синестезія, очевидно, являє собою посилену взаємодію аналізаторів [ 2 ].

Феномен синестезії був покладений в розробку запропонованого практичного заняття «Колір музики». На наш погляд, арт-терапія є найбільш адекватною методологічною базою для практики впровадження медіаосвітніх стратегій розвитку аудіальної культури.

Дане заняття може використовуватися як в індивідуальній так і в груповій роботі з педагогами, дітьми різних вікових груп. Нами було апробовано заняття з педагогами вищих навчальних закладів, педагогами та директорами середніх освітніх закладів, в рамках всеукраїнського експерименту впровадження медіаосвіти: цикл науково-практичних семінарів «Практична медіаосвіта.

Мета практичного заняття: розвиток критичного мислення; комунікативних здібностей особистості; рефлексія емоційних переживань, з використанням техніки «колажу».

Техніка проведення групового творчого заняття представлена для учнів 10 класів.

Заняття розподілено на дві частини: підготовчу та основну.

Підготовчий етап:  медіапедагог пропонує в класі одному із учнів зробити презентацію своїх музичних уподобань за наведеною нижче схемою.

Завдання:

1. Вибрати декілька своїх улюблених музичних жанрів.

2. Описати дані жанри.

3. Вибрати виконавців та музичні твори даних жанрів і описати їх історію виникнення, життєвий шлях виконавців.

4. Визначити вікову категорію слухачів даних музичних творів.

5. Вибрати альтернативний музичний твір, який слухають люди іншої вікової категорії і описати його за вже наведеною схемою.

6. Зробити презентацію з включенням музичних творів.

7. Вирізати з кольорового паперу різної форми геометричні фігури (діаметром 3-4 см.).

8. Підготувати для проведення основного заняття клей, лист в форматі А-3.

Основний етап.

Прийняття правил в групі є обов’язковою частиною даного заняття.

Учасникам заняття пропонується:

1 Закритими очима прослухати підготовлені музичні фрагменти (5 фрагментів не більше 3-4 хв. кожний) зосереджуючись на своєму емоційному стані, на тих образах і відчуттях які у них виникають під час прослуховування.

2. Відрефлексувати свій емоційний стан наклеюючи кольорові папірці на лист А -3 (після прослуховування кожного музичного фрагменту) (спільний колаж).

3. Потім в довільному порядку (після прослуховування кожного музичного фрагменту) кожен з учасників ділиться своїми міркуваннями, емоціями, образами які у них виникали під час прослуховування та після рефлексії кольоровими папірцями.

4. Після завершення – обговорення презентації.

Також задля усвідомлення звукових вражень сьогодення можливі творчі завдання учням. Наведемо приклади.

Творче завдання.

Уявити, що ми поглинаємо аудіальну медіаінформацію наче їжу протягом дня. Записати, які звуки переважно сприймаються протягом дня коли прокидаєшся, йдеш до школи, під час уроку, на перерві, після школи.

  1. Зробити розподіл звукової інформації за видами звуків: технічні засоби, звуки природи, шум місцевості, музика, інші звуки – тиша.
  2. Проаналізувати, яка інформація отримується та запам’ятовується за допомогою медійних технічних засобів.
  3. Зробити презентацію за назвою «Аудіальне меню мого дня» .

Питання для обговорення:

  1. Від кого та від чого залежить вибір музичних уподобань людини.
  2. Які звукові коливання перевищують больовий поріг сприйняття звуку людиною.
  3. Охарактеризуйте відмінність аудіальної медіакомунікації від звичайного спілкування.
  4. Визначте характеристику аудіальної медіакомпетентної людини.

Також можливо використовувати різні вправи, як, наприклад, наведені нижче. Мета цих вправ: усвідомлення впливу звуку а когнітивні процеси.

  1. Протягом 3-х хвилин одночасно прослухати 3 нові музичні фрагменти з різних технічних пристроїв. Гучність першого фрагмента повинна бути тихою, другою – більш сильною, третього – сильною.
  2. Пригадати, який музичний фрагмент краще запам’ятався.
  3. Описати свій власний досвід сприймання музичних фрагментів.

Висновок.

Аудіальна культура забезпечує адаптацію людини до середовища. Розвиток культури все більшою мірою забезпечує людям безпеку і комфорт. Важливими функціями аудіальної культури, на наш погляд, є наступні: адаптаційна, комунікативна, знаково-семіотична, інформаційно-когнітивна, адаптивна, функція історичної спадкоємності і трансляції соціального досвіду, аксіологічна.

Одним з завдань медіаосвіти є розвиток аудіальної культури особистості. В основу медіаосвітніх заходів з розвитку аудіальної культури може бути покладено методологію арт-терапії, яка допомагає особистості отримати власний досвід усвідомлення та критичного осмислення аудіального медійного середовища.

Література:

  1. Античная музыкальная эстетика / сост. А. Ф. Лосев. М., 1960. 
  2. Асафьев Б . В . Интонация // Методология педагогики музыкального образования : учебник для студентов вузов / под ред. Э. Б. Абдуллина. М., 2006.
  3. Бессонова Т . И . Формированиаудиальной культуры как педагогическое условие духовного развития личности студента (на примере классической музыки) : дис. канд. пед. наук. Липецк, 2002. 
  4. 2. Гуриненко И.Ю//Информационные и телекоммуникационные технологии в современном образовании: опыт,проблемы, перспективы : сб. науч. трудов. – часть 1. / под ред. М. М. Козяраи Н. Г. Ничкало. – Львов : ЛГУ БЖД. – 2009. -С. м.
  5. Казакова С. В. Аудиальная культура: сущность, структура, функции / С. В. Казакова // Известия Уральского государственного университета. – 2010. – № 4(81). – С. 43-54.
  6. Медіа-культура особистості: соціально-психологічний підхід : навчальний посібник / за ред. Л. А. Найдьонової,  О. Т. Баришпольця. – К. : Міленіум,  2010. 
  7. Полякова В . Б . К вопросу о влиянии музыки на мышечную и сердечную деятельность человека // Экспериментальные исследования по физиологии, биофизике и фармакологии. Пермь, 1967. Вып. 7. 
  8. Полякова В Б . О возможности применения музыки для стимуляции умственной работоспособности // Физиологические характеристики умственного и творческого труда. М., 1969.